Масниця, Сирниця, Сиропусний тиждень, Колодка, Колодій, Запусти, Пущення, Туриця…
Джерело: https://life.pravda.com.ua/culture/2019/03/3/235850/
Останній тиждень перед Великим Великоднім постом у православних християн завжди вважався святковим.
Нині він найбільш відомий як Масляна – хоча так цей тиждень в давнину звався тільки у прикордонних з Росією регіонах.
Етнограф Галина Олійник розповіла для “Української правди. Життя”, як наші предки святкували “запуск” Великого посту, чим гуляння відрізнялися від російських, та що було на свято на столах у господинь у XVII столітті.
“Масляная” – це не Масниця!
Галина Олійник зазначає, що універсального обряду та способу святкування Масниці для всієї України ніколи не було.
В кожному регіоні завжди були різні назви для свята, днів тижня у ньому та обрядів. Водночас, сенс свята зберігався і був спільним для всіх.
У Масницю у вкладали багато. Це і фактично перше весняне свято, і прощання із зимовим циклом свят, і поступова зміна раціону.
“Звісно, в основі Масниці лежать багато язичницьких символів та традицій, – каже етнограф.
Але це ж нормально, ми не сироти, ми ростемо на традиціях наших предків. Нове замінює старе, але зберігає частину його рис.
Масниця це не тільки прощання з повним зимовим циклом, це своєрідне карнавалє – кінець м’яса (карнавал від carne vale, у перекладі з латинської “прощай, мясо”, – ред.).
Не дарма казали: як Масниця сьома (сьомий тиждень після Різдва – ред), то поїсться з дахів солома”.
Вік окремих обрядів, які проводили на Масницю, становив близько 2 тисячі років.
Це свято також тісно пов’язане з поминанням предків. Адже субота на Переступному тижні (передостанній тиждень перед постом – ред.) – була однією з трьох субот на рік, які душі випросили у Бога, щоб повертатися на землю, каже Галина Олійник. Дві інші такі суботи – перед Трійцею та Дмитрієм.
У цей тиждень було прийнято не лише веселитися, а й очищатися перед постом. Важливо було попросити пробачення у всіх, кому міг чинити щось лихе.
Етнограф вважає, що наше сучасне уявлення про Масляну – наслідок радянізації України, більшовицького режиму. Влада штучно намагалася створити один народ і замінити усі звичні традиції масовими святами та “пиятикою”.
Навіть в давнину у Московському царстві Масляну або “Масляніцу” традиційно відзначали “блінами”, кулачними боями, катанням на санках, запряжених кіньми, каже жінка.
Натомість, в Україні над “блінами” переважали вареники, й святкували запуск посту зовсім по-іншому.
Меню на Масницю – українську “Масляну”
Попри те, що найзвичнішою стравою у ці дні для нас є млинці, у давнину в Україні їх не пекли.
Натомість у кожній хаті були вареники. Найчастіше їх готували з сиром – не дарма ж Сиропусний тиждень або Сирниця.
Маленькі вареники – це сучасна традиція. В давнину вони були величезними, з великою кількістю начинки.
Однак на цьому раціон наших предків не обмежувався. В цей час споживали рекордну кількість масла та сметани, а також страв, які можна було приготувати з ними.
“Схожими на млинці були наші налисники з сиром.
Запікали молочні каші, малаї (малай – вчинений невеликих розмірів хліб або корж з кукурудзяного, горохового або пшоняного борошна, – ред.), молочні киселі, сирники, вермішелеві та яєчні запіканки, на житньому чи гречаному борошні пекли дужики (поминальний продовгастий хліб).
Крім того, випікали багато солодощів. Могла на столі бути і риба, і яйця. Все, крім м’яса”, – розповідає Галина Олійник.
“Бліни” смажили лише на Слобожанщині та Чернігівщині – в прикордонних регіонах.
Не обходилося, звісно, застілля і без спиртного. У той час варили мед та пиво. Мед (медовуха) і стала праобразом нинішньої горілки.
Водночас, етнограф зазначає, кожен регіон мав свої особливі страви.
Серед них “запікані вареники”, які були поширені на Черкащині. Вареники відварювали, поливали маслом та сметаною, а потім запікали в печі. Кажуть, страва мала абсолютно інший смак, аніж звичні нам вареники.
Людмила Панасюк, УП. Життя
Всі фото надала Галина Олійник.
