Наш захід «Щоб і старість була в радість», про який уже йшлося в газеті раніше, не обмежився одним днем і тільки для наших пенсіонерів. Так як 1 жовтня ми не змогли побувати зі своєю програмою в Золотобалківському геріатричному відділенні, то о. Ярослав запропонував відвідати пожильців закладу в неділю. Бо кожної неділі та на свята він проводить там службу. А ще повідомив, що там перебуває уродженка с. Михайлівки В.Ф. Шинкаренко (Водовозенко), яка останнім часом проживала в с. Новоолександрівка, і яку знають її ровесники. Вирішили не відкладати відвідини і вже 6 жовтня з гостинцями, солодощами і піснями поїхали в Золоту Балку.
Спочатку отець Ярослав провів службу. А потім попросили приєднатися до нас нашу михайлянку Є.П.Браїлко, яка тепер проживає у Золотій Балці. Вона опікувалась нашою 96 – річною односельчанкою П.К. Патинко, коли та перебувала у закладі. Пройшли разом по палатах, вручили кожному невеличкі подаруночки, гостинчики, а В.Ф. Водовозенко подарували пам`ятну папку з матеріалами про щорічні зустрічі леонтян. Далі на нас уже чекали в кімнаті для відпочинку ті, хто може пересуватись. Вручили й їм гостинчики, і полинув мелодійний голос нашої співачки, художнього керівника СБК М.Д. Басараб.
Проясніли обличчя присутніх, а ще більше усмішок на їх обличчях викликали гуморески, які вона розповідала. А пісня «Ой роде наш красний…» викликала роздуми, спогади, закликала не цуратися одне одного, бути терпеливими і вдячними. І щоб зберігся весь наш український рід, ми, в першу чергу, маємо бути вдячні нашим захисникам. То ж разом зі мною присутні подумки просили:
Господи, допоможи нам, українцям.
У святій і правій боротьбі.
І пошли нам чашу миру, сповнену по вінця
І додай всім спокою і радості в душі…
А як заспівав о. Ярослав, то не в одного покотилася сльоза, навіть у чоловіків. Бо як було не розчулитися, коли линула пісня «Богородице», і як звернення до кожного з нас лунало:
Якщо ти хочеш бути так, як Бог –
Навчися так любити і прощати…
Бо дійсно саме цього нам всім і не вистачає.
Не забули ми й про тих, хто опікується мешканцями закладу. Вручили їм «Подяку», а на згадку календар із емблемою нашої ветеранської організації. Задоволенні присутні дякували нам за гостинці, пісні, теплі слова і за образки від о. Ярослава. Проте, наші провідини цим не закінчилися.
Так як один із організаторів щорічних зустрічей леонтян Ляхівець М.Ф. за станом здоров’я не був присутній на цьогорічній зустрічі, то заїхали його провідати, зробити фото для нашої «Духовної світлиці». Нас гостинно прийняли в цьому домі Віктор Михайлович із дружиною Лідією. І хочеться вкотре сказати слова подяки цій родині за те, що вони в належному стані утримують не тільки пам’ятник селу Леонтіївка, а й наводять порядок на могилках старого кладовища.
А ще М.Ф.Ляхівець тримає в пам’яті багато історичних подій і дат, надзвичайно цікавий співрозмовник. Завжди приємно спілкуватися з його родиною, на рахунку якої багато добрих справ.
Наша рада ветеранів дієва і постійно перебуває в пошуках нових цікавих заходів. Не всі наші хористи приймали участь у заході 1 жовтня, тож ми вирішили подякувати їм у церкві після служби на Покрову (попередньо погодивши все з о. Ярославом). А вже після богослужіння вручили “Подяки” хористам: Г.Ф. Путятіній, А.Й. Баль, О.І. Лисишиній, а матерям учасників АТО, які прийшли помолитися не тільки за своїх синів, а й за всіх наших захисників Н.М. Коваль, І. Й. Кузьо, С.М. Мінько вручили по шоколадці. Подякували також О.Д. Захаренко, бабусі учасника АТО.
А нещодавно, 19 жовтня, вітали з 95-річчям П.І.Антонішак. Яку гарну пісню для родини ювілярки заспівав о. Ярослав:
Де згода в сімействі, де мир і тишина,
Щасливі там люди, блаженна сторона
Їх Бог благословляє, добро їм посилає
І з ними вік живе.
Сільський голова Довгий В.Й. побажав поважній іменинниці дожити до столітнього ювілею. Рада була Пелагея Іванівна, а очі світилися вдячністю, коли промовляла: “Ви так багато мені всього подарували…”
А вже наступного дня із сільським головою Довгим В.Й. вітали з 80-річчям Кравчука А.Х. Та дивлячись на нього важко було повірити, що йому вже 80, бо виглядає на багато років молодшим.
Щоб робити добрі справи не обов’язково бути депутатом, керівником, фермером, мати багато грошей… Головне мати бажання, перейматися проблемами тих, хто живе поряд, відчувати душею і серцем чужий біль, вчасно прийти на допомогу, підтримати в хвилини відчаю, і життя підкаже не одну добру справу.
Хочу подякувати за добрі справи своєму заступнику К.П. Данильчук. Вона не байдужа до своїх односельців і є надійною помічницею в організації та проведенні наших заходів. Особливо відчутною була її зацікавленість, коли вітали наших жіночок із 8 Березня, коли готували до відкриття нашу «Духовну світлицю». Це вона разом із членами ради ветеранів М.Д. Басараб і Ф.Л. Славичем найбільше попрацювали.
Злагоджено і на високому духовному рівні провели захід «Щоб і старість була в радість», а 14 жовтня організували для всіх бажаючих пенсіонерів «Веселі посиденьки».
Цікавим був пісенний конкурс, який проводила К.П. Данильчук. Усі одразу пригадали пісні нашої молодості. Розвеселив присутніх «Колосок бажань».
6 листопада Катерина Петрівна святкувала 65 – річний ювілей. Від ради ветеранів дякуємо їй за небайдужість, працьовитість і щирість. Нехай прийдешні роки подарують здоров`я, бадьорий настрій, нові враження…
А всім небайдужим читачам районки ми вдячні за відгуки і дзвінки, підтримку і добрі поради.
Л.Терещенко, голова ветеранської організації с. Михайлівка
