У 2020 році гавриляни згадують історичну дату минулого — 70-років заснування Гаврилівської МТС. У 1950 році в селі Гаврилівка розпочала свою роботу машино-тракторна станція, яка була збудована по типовому проекту того часу. Поряд із селом виріс цілий комплекс — каскад будівель збудована типова ремонтна майстерня, укомплектована технологічним обладнанням для ремонту сільгосптехніки, поряд із майстерною зведено приміщення дизель-електростанції і котельні для опалення майстерні та розташованої неподалік збудованої контори МТС. Зведено двоповерховий гуртожиток, склад запасних частин і матеріалів, збудовано і забезпечено необхідним обладнанням та ємностями для збереження паливно-мастильних матеріалів, нафтобаза, поряд — 5 ангарів для зберігання сільгосптехніки.
Також було побудовано комплекс автогаража, водонапірну вежу, пробита свердловина для забезпечення водою всього комплексу і вулиць, де були розташовані три одноквартирні фінські будинки i один двоквартирний для спеціалістів МТС.
Для Нововоронцовського району і для жителів Гаврилівки такий комплекс МТС був дуже потрібний. У районі на той час було лише дві МТС – Нововоронцовська і Нововоскресенська, довоєнного заснування, які обслуговували всі колгоспи району, а для жителів Гаврилівки це був ніби Божий дар, адже село розбудовувалось і поповнювалось новими жителями- переселенцями, і багато жителів села ходили пішки в село Новоолександрівку, аби працювати в радгоспі «Придніпровський», бо місцевий колгосп села був невеликий і не міг всіх жителів села працевлаштувати.
Нова Гаврилівська МТС почала обслуговувати колгоспи Дудчан, Михайлівки і Гаврилівки, на полях яких було розміщено 9 тракторних бригад, укомплектованих сільгосптехнікою і кадрами. Для багатьох жителів Гаврилівки МТС стала основним місцем працевлаштування: слюсарі, токарі, зварювальники, ковалі, водії автогаража, особливо водії по перевезенню паливно-мастильних матеріалів із Червоного Маяка до нафтобази і до тракторних бригад, також спеціалісти інженерно-технічні, працівники ремонтної майстерні, дільничні механіки, бухгалтери, обліковці тракторних бригад і багато інших працівників по обслуговуванню всього комплексу МТС.
Першим директором Гаврилівської МТС, як свідчить колишня працівниця МТС (була секретаркою) Таран (Безгінова) Зоя Михайлівна, якій іде 91 рік і живе вона в Генічеську, був Вечірко Володимир Денисович житель Нововоронцовки. Він керував цим колективом декілька місяців і його замінив Кіса Костянтин Дементійович. Прийнявши МТС, Кіса К.Д. прикладав багато зусиль для вирішення питання підбору кадрів, згуртував колектив, націливши на активність і якість праці на всіх дільницях виробництва по допомозі колгоспам, які обслуговувала МТС, вирощувати високі врожаї сільгоспкультур на полях колгоспів, і уже в перші роки заснування Гаврилівська МТС стала одною із кращих у районі й області.
Що стосуються кадрів, то всіх порахувати не можу, але деяких назву: Мальт В.О., який прийшов після закінчення інституту молодим агрономом МТС, Кот Д.К. – головний бухгалтер, механіки Бровко П.С., Горб І.Г., Круженнов І.К., Мінза В.К., Ремишевський П. і багато інших спеціалістів й працівників ремонтної майстерні.
Минали роки. Колгоспи, які обслуговувала МТС, економічно міцнішали, розвивалися і вже могли самостійно утримувати сільгосптехніку, адже техніка була на балансі державного підприємства МТС. І ось у другій половині1958 року держава того часу зробила реформу і провела реорганізацію МТС у РТС. Вся сільгосптехніка була передана колгоспам: всі тракторні бригади, всі кадри і механізатор. МТС завершили свої існування. В районі була створена Нововоронцовська РТС (ремонтно-технічна станція), а Нововоскресенська і Гаврилівська МТС стали філіями №1 і №2 Нововоронцовської РТС і підпорядковувались РТС.
Після такої реформи завідуючим філії №2 села Гаврилівки став Бровко П.С. він же – і завідуючий ремонтною майстернею. Мене було переведено механіком-контролером з Нововоронцовки, де я тільки з березня 1958 розпочав свою трудову діяльність після закінчення Херсонського технікуму механізації сільгоспвиробництва і почав привикати до роботи в МТС, як дільничний механік. Бухгалтером філії №2 стала Таран (Безгінова) З.М., а нормувальником був Мороз Л.І. Ось така команда стала керувати філіалом №2.
І, звісно, залишиться колектив ремонтників та обслуга майстерні. Нафтобаза і машини для перевезення пального, а також вантажні перейшли до підпорядкування центральної РТС, у філії залишилася для обслуги пересувна майстерня і один вантажний автомобіль.
Основною задачею філії №2 було проведення ремонту тракторного парку колгоспів, які одержали техніку, а ремонтної бази не мали, тому на поточні і капітальні ремонти колгоспи приганяли трактори в майстерню. Проводилися складні техогляди і аварійні ремонти. Ці роботи виконувалися здебільшого в осінньо-зимовий період, коли колгоспи завершували основні польові роботи. В цей період майстерня була забита тракторами різних марок і проводили ремонти механізатори: кожен ремонтував свій трактор. Вони ж робили розборку і зборку трактора, і не складні ремонтні роботи, а всі складні вузли робили кваліфіковані слюсарі ремонтної майстерні.
Контроль за якістю ремонту, дефектовку розібраної машини велася механіка контролером, тобто мною.
Усіх механізаторів, які приганяли на ремонт трактори з Михайлівки і Дудчан, розміщали в гуртожитку або ж колгоспи наймали квартири у жителів села. Потім стали возити своїм транспортом. На допомогу механізаторам у ремонті не завжди колгоспи підключали бригадирів тракторних бригад. Решту сільгосптехніки комбайни різних марок, посівну техніку і ґрунтообробну колгоспи ремонтували вдома і додатково загружали майстерню філії токарними, ковальськими і зварювальними роботами, так що в цей період у майстерні було спекотно і складно, особливо мені, бо треба було побігати по всіх дільницях ремонту вузлів і агрегатів.
Нормувальник по розцінкам виписував наряди, бухгалтер нараховувала всім заробітну плату, а в кінці місяця везла звіт у центральну бухгалтерію РТС, вона ж і перевозила заробітну плату готівкою. Декілька років поспіль була така організація допомоги колгоспам у підготовці сільгосптехніки до польових робіт. Колгоспам така організація була економічно не до вподоби і вони почали облаштовувати свої ремонтні бази, будувати майстерні, вчити своїх ремонтників і спеціалістів, механіків, почали ремонтувати самі, а тому РТС уже не мала такого ремонтного фонду. І знову в середині 70-х років реформа.
Нововоронцовська РТС стала рай-сільгосптехнікою, а філії №1 і №2 стали Нововоскресенська і Гаврилівська «Сільгосптехніка», як виняток, хочу сказати, що після реорганізації МТС її керівник Кіса К.В. очолив колгосп у селі Михайлівка, а Мальт В.О., головний агроном МТС, очолив місцевий колгосп в селі Гаврилівка, більшість приміщень: ангари, контора, гуртожиток деякий час пустували, а потім місцева і районна рада гуртожиток двоповерховий передали в районну лікарню де розмістили і обладнали дільничну лікарню, із Нововоронцовки перевели училище механізації, в конторі розмістився учбовий корпус, а в ангарах, які були переобладнанні під гуртожиток, під майстерні і під інші необхідні для навчання приміщення, поштове відділення в конторі розмістилося раніше, так що комплекс уже не пустував.
Гаврилівська «Сільгосптехніка». Першим її став Пасько П.Ф., а головним інженером Харченко В.В.. Вони, – жителі Нововоронцовки. Звісно, їздити на роботу з дому в Гаврилівку було недоцільно, а тому після них стали мінятися керівники, які також не бажали осідати в Гаврилівці. Через певний час повернутися в уже знайомий колектив Кіса К.Д. який був управляючим аж до виходу на пенсію. Були ще керівники, які більше п’яти років очолювали колектив Гаврилівської «Сільгосптехніки», це – Фількін О.М., Варчуков П.Г.
А по розпорядженню Херсонської облсільгосптехніки Гаврилівська ОСТ пішла шляхом спеціалізації – спочатку спец майстерня: Стала ремонтувати капітально автомобілі ГАЗ-51, потім перейшли на капітальний ремонт автомобільних двигунів ГАЗ-51, після цих двигунів перейшли на капітальний ремонт тракторних двигунів СМД-14 і Д-54.
Така нестабільність спеціалізації впливала на всіх працівників спец майстерні; інше обладнання і перекваліфікація кадрів ремонтників – все це робилося на ходу, бо треба було виконувати доведені плани. Запасних частин не вистачало, тож виручала реставрація.
У 1971 році я покинув цей колектив, відповідно до наказу облсільгосптехніки, прийняв інший колектив очолив Нововоскресенську ОСТ. Гаврилівська ОСТ залишилася спец майстерною, на додачу до основного ремонтного виробництва працювали допоміжні ланки: цех виготовлення деталей із капрону, в’язання металевої сітки із проволоки і багато інших побічних робіт для колгоспів, радгоспів і других організацій району області.
Після 1990 року, коли Україна стала Незалежною державою, пішли інші реформи, особливо приватизація. Сільгосптехніка перестали існувати а колектив Гаврилівської ОСТ на своїх зборах ухвалив створення акціонерного товариства і продовжувати виконувати ремонтні роботи сільгосптехніки, реставрацію і ряд інших робіт, але стабільної загрузки не було і виробництво стало западати. З’явились борги за електроенергію, борги по заробітній платі, інші борги перед державою. Не маючи спроможності заплатити заборгованість. Гаврилівське акціонерне товариство було поставлено на продажу з метою погашення боргів, а в травні 2002 року на аукціоні було продано ферму «Алмаз» Федченко В.Ф.
Останнім керівником Гаврилівського акціонерного товариства був Савіцкий П.О.
А ми, хто ще живий і хто працював на цьому виробництві, пам’ятаємо цей колектив і ті роки всяких змін. Ми схиляємо голови перед покійними керівниками цього колективу, перед покійними майстрами ремонтної справи. В ці дні 2020 року коли виповнюється 70 років з дня заснування Гаврилівської МТС. Ініціатори – пенсіонери, які працювали в цьому колективі Таран (Безгінова) З.М., Курбака К.Г., Мироєвський Д.П. звернулися до фермера «Алмаз» Федченка В.Ф. з проханням з нагоди 70-ти річчя заснування Гаврилівської МТС зібрати на території колишньої МТС всіх тих, хто працював в цьому колективі і живе в Гаврилівці. Володимир Федорович і його син Федченко В.В., який тепер очолює фермерське господарство «Алмаз», погодились на таку зустріч. Було підготовлено сценарій зустрічі, запрошення, Володимир Федорович пообіцяв фуршетний стіл для запрошених, за що ми вдячні Володимиру Федоровичу. У списку на запрошення було 23 колишні працівники, обіцяла приїхать і 90-річна працівниця МТС із Генічеська Таран (Безгінова) З.М., але, нажаль карантинні обмеження заборонили проводити таку зустріч.
Д.П. МИРОЄВСЬКИЙ, пенсіонер
