Автор: В.Тартиця, завідувач краєзнавчого музею
Він прикладом залишивсь нам
Тим, що творив, чому учив.
Тому від серця вдячні ми,
Що серед нас талант цей жив.
95 років тому в Нововоскресенському 16 березня 1926 року народився наш земляк, журналіст, письменник Григорій Михайлович Рольянов. Нелегке життя випало на його долю. У віці двох років втратив матір, яка померла від непосильної селянської роботи. Така ціна достатку, який радянська влада визначила як куркульство. Родина Михайла Трояна ( так справжнє прізвище батька, що згодом Григорій Михайлович взяв за літературний псевдонім) зі степового села, на ряду з іншими, була розкуркулена. Від цього моменту й почалися поневіряння, битва за виживання. Та ще й додався голод 1932-33 років, що на все життя вкарбувався в пам’яті шестирічного хлопчика. Страшно і моторошно, особливо тоді, коли поряд з тобою помирає рідна людина – брат, а батько ледь встигає тебе спасти від голодної смерті. Пережиті жахи голодомору він детально описав у своїх спогадах «Голодомор-33», проілюструвавши його власними замальовками. Нелегко було й на примусових роботах у таборах Німеччини. Наприкінці 1943 року Григорія Рольянова та інших бранців примусово вивезла окупаційна німецька влада у товарному потязі до західної Німеччини. Його утримували у нелюдських умовах в таборі остарбайтерів у місті Дуйсбурзі та експлуатували. Потім після звільнення у 1945 році, прослуживши п’ять років у лавах Червоної армії у Німеччині, молодий юнак підвищує свою освіту: закінчує курси іноземної мови при Московському університеті та факультет іноземних мов у Херсоні. Навчаючись, не полишав роботу, бо треба було себе забезпечувати. Працював бухгалтером, вчителем німецької мови у школі. Та справжньою школою життя стала робота у редакціях газет Великоолександрівського і Нововоронцовського районів, якій він присвятив 24 роки (1956-1980 роки). Григорій Михайлович був чудовим журналістом, справжнім майстром слова. Все про що він писав, проходило крізь його серце, а герої статей ставали рідними людьми. Як згадували його колеги по перу, щодо продуктивності йому не було рівного за все існування газети. Рольянову, як одному з провідних журналістів редакції, у першу чергу завдячують становленню Нововоронцовської районної газети «Вісті».
В 1986 році він вийшов на заслужений відпочинок і зайнявся літературною діяльністю. Його творчий спадок – прозові та віршовані художні твори. Григорій Михайлович автор збірок віршованих гуморесок «Павлусь-рибалка і річкова русалка», «Лірика. Гумор», гуморесок «Житіє отрока Стаса», гумористичної повісті «Серце Одарії», збірки п’єс «Комедії» та інших.
Та й на відпочинку він не полишав зв’язку з громадськістю, був активним членом ради районного краєзнавчого музею, завжди радо зустрічався з підростаючим поколінням, щиро розповідав про події, очевидцем яких він був. Починаючи з 2005 року охоче відгукувався на запрошення взяти участь у заходах, приурочених дню пам’яті жертв голодомору в Україні і виступав перед школярами в краєзнавчому музеї та центральній бібліотеці.
Свої спогади, світлини про події у рідному краї різних років передав до фонду районного архіву. Найцінніший скарб, який він залишив нам у спадок: твори, життєвий досвід і приклад – жити з добром і відкритим серцем, не зважаючи на всі труднощі , служити людям та любити свою Батьківщину і плекати її мову.
До ювілейної дати на абонементі Нововоронцовської центральної бібліотеки оформлено сторінку календаря знаменних і пам’ятних дат, присвячену нашому шанованому земляку. На якій виставлені світлини із фонду особового походження районного архіву та музею, рукописи автора, твори, подаровані ним бібліотеці та музею, вірш-посвята Лідії Глєбової «Згадка про людину».
