Наталя Калька, студентка 1-го курсу НУБіП України, спеціальність “Біотехнології та біоінженерія”
Світ змінюється. Постійно. Традиції, ставлення до певних соціальних явищ, усвідомлення людиною її місця у світі й ще багато чого іншого. Колись, на початку “епохи пластику”, вчені вважали, що саме цей матеріал є порятунком від тотального забруднення планети. Ну, трохи не вгадали: зараз в екологів болить голова стосовно того, як утилізувати цей “чудо-матеріал”. Ні, я у жодному разі не маю на меті демонізувати вироби з пластику, але, якщо є можливість ними не користуватися, то чому б її не використати? Ось, наприклад, чому б не відмовитися від штучних квітів на цвинтарі? Зрозуміло, що для левової частки населення з пострадянського простору принести зліплену з металевого дроту та синтетичної тканини китайську репліку рослини — це вияв поваги до померлих родичів. Питання, що лежить у площині моралі, аксіома прописана поряд з такими постулатами як “Не вбий” чи “Не вкради”. Я розумію і не тішу себе надіями, що їх не спокусять яскраві троянди із запахом клею і припаленої пластмаси, просто було б непогано, якби кожен усвідомлював, що, купуючи штучні квіти, він автоматично стає співучасником злочину проти планети.
За опитуванням серед молодого населення (студенти 1-2 курсу) виявлено, що у більшості ця традиція викликає виключно обурення. Свіжі квіти з великим відривом отримують перемогу.
Вагалюк Людмила Володимирівна, доцент кафедри екології агросфери та екологічного контролю НУБІП Україна, прокоментувала: “Ця проблема є актуальною, і її вирішення має бути за участю влади — як локально, так і на державному рівні”
Звісно, автор статті не Ґрета Тунберг, але дозволю собі вас попрохати — думайте про довкілля.
