БАГАТО років з вітчизняних телеекранів, газетних сторінок та електронних ЗМІ не сходять повідомлення про активізацію благодійності та волонтерського руху. І неспроста більш ця важлива справа стала помітнішою з квітня 2014 року! На Сході України неоголошена війна проливає кров і забирає життя мужніх захисників суверенітету та територіальної цілісності України — військовослужбовців і добровольців, а також мирного населення. На війні полягли тисячі й тисячі військовослужбовців та мирного населення. Й серед них, зокрема, наш славний земляк Герой України ВЯЧЕСЛАВ АНАТОЛІЙОВИЧ КУБРАК (НА ФОТО), світлої пам’яті прапорщик Збройних сил України, учасник російсько-української війни. Герой народився в селі Миролюбівка Нововоронцовського району (нині Нововоронцовська територіальна громада) на Херсонщині.
У серпні 2019 р. бойовий прапорщик був удостоєний ордена «За мужність» ІІІ ст., у травні 2018 р. — медалі «За бездоганну службу» ІІІ ст., а також відзнаки Президента України «За участь в антитерористичній операції». Високе звання Героя України йому було присвоєно 22 серпня 2020 р., посмертно.
«У жовтні 2019 р., — цитуємо ВІКІПЕДІЮ, — під час виконання бойового завдання з проведення інженерної розвідки в зоні боїв зазнав (Прапорщик Вячеслав Кубрак, — Авт.) мінно-вибухового поранення внаслідок підриву на невідомому вибуховому пристрої…11 жовтня 2019-го помер в Обласній клінічній лікарні ім.Мечникова. Похований у Мироблюбівці». Без ніжності й турботи Вячеслава залишилася дружина Анастасія. Вони побралися в липні 2019 року.
Й саме за ці тяжкі для Української держави місяці та роки благі діяння мешканців сіл та селища Нововоронцовки, волонтерів, медпрацівників, ветеранських організацій, освітян, працівників культури, малого бізнесу, ДНЗ, учнівської та студентської молоді, працівників соціальної сфери, правоохоронців, учасників АТО — усіх небайдужих жителів Нововоронцовської та Новоолександрівської територіальних громад (голови громад Володимир МАРЧУК і Олександр ЛЕВЕЧКО) мають особливо неоціненне значення! Й стали зразком патріотизму та служіння рідній Вітчизні!
Адже благодійність та волонтерський рух це — не тільки така потрібна безкорислива допомога в горнилі війни, а й на місцях, у наші дні — волонтерська та професійна діяльність. Серед тих, хто сумлінно працює на волонтерській ниві інспектор з прав людини ІТТ№2 Бериславського районного відділу поліції ГУНП в Херсонській області, капітан поліції Ірина Віталіївна ВОЗНА (НА ФОТО) та її однодумці.
Жінка-офіцер не просто досвідчений волонтер, а й успішно очолює благодійну організацію «Благодійний фонд «Борімося за життя»! Й уміло поєднує з добросовісним виконанням службових обов’язків правоохоронця!
Аби не бути голослівним, наведу приклади її та колег волонтерської праці. Напередодні цьогорічного Великодня вони відвідали зі «смаколиками» (смачними солодощами) та іншими подарунками діточок, котрі чи не найбільше потребують любові, тепла ділових партнерів та друзів-благодійників.
— Не в повному складі, зокрема одна з родин, серед яких волонтери благодійної організації відвідують тривалий час, — поділилася капітан поліції Ірина Возна. — Це не ті пустотливі хлопчики, котрі бояться потрапляти на очі працівників поліції, а навпаки, юні сміливці, виховані, ввічливі з усіма! (НА ФОТО).
Про що це свідчить? Повагу підростаючого покоління до місцевих правоохоронців! Саме завдяки вартовим правопорядку та небайдужим людям кожна дитина безпечно почуває себе там, де мешкає, де її дитинство. Адже чужих дітей не може бути!
Ще один штрих до безкорисної діяльності волонтерів. Місцева благодійна організація «Благодійний фонд «Борімося за життя» в поточному році взяла участь у Національному конкурсі «Благодійна Україна» та відзначена Дипломом її активного учасника (на фото).
— Поки що це наші маленькі, та вже впевнені кроки до кращого майбутнього України, — говорить пані Ірина Возна. – За підтримки небайдужих до долі дітей, котрі потребують турботи й ніжності, здатні на вагоміші корисні справи. Диплом став заслуженою подякою всьому колективу волонтерів, спонсорам благодійної організації. Постійна співпраця волонтерів фонду з різними верствами населення, дитячими будинками, центрами реабілітації, школами-інтернатами заслуговує уваги й поваги.
Хочу назвати імена активістів волонтерського руху за покликанням. Це — лікарка Нововоронцовської ЦЛ Анна Лебідь, волонтерка з містечка Нововоронцовки Галина Чумак, а також волонтерки Юлія Ковальова і Олександра Бурназа зі причорноморського Каланчака. Відкриті серця для милосердя та добра Тетяни Шевченко зі степового Високопілля, лікарки з Херсона Крістіни Кдєвакіної та інших. Вони не потребують нагород, а навпаки, їхню безкорисливу працю високо оцінюють небайдужі до дитинства та материнства люди й українське суспільство.
Також Ірина Возна навела, як яскравий приклад для інших, благодійну організацію «Благодійний фонд Руслана Голуба» в місті Херсоні. «Руслан Тарасович не байдужий до сирітської долі діточок, — сказала пані Ірина. — Ця людина з відкритим для милосердя серцем бере активну участь у волонтерській діяльності. Й не один рік».
Або: у дитячому відділенні КЗ «Нововоронцовська центральна лікарня» (головний лікар Олег Діденко) Нововоронцовської селищної ради місцевою організацією «Благодійного фонду «Борімося за життя», за активної підтримки небайдужих людей, подаровані для кабінету медичних маніпуляцій та одного робочого місця, вже встановлені ролети на вікнах. Для більш комфортної праці медпрацівників з дітками.
Не секрет: наші дітлахи інколи вередують у лікарняних кабінетах, коли до приміщень проникає літнє сонячне проміння, не даючи можливості медпрацівникам надавати якісну допомогу.
— Щиро вдячні авторитетному приватному підприємцю Інні Яковенко, власниці магазину «Основа» в Нововоронцовці, за оперативність при доставці і безкоштовну установку ролетів у кабінетах дитячого відділення центральної лікарні, — задоволена Ірина Возна. — Тільки в тісній взаємодії на благо малечі можна чекати на кращі результати!
А ще керівник благодійної організації «Благодійний фонд «Борімося за життя» капітан поліції Ірина Возна не забуває про візити-знайомства до малюків, котрі оточені теплом і турботою у дитячих будинках сімейного типу. Для неї не лише безцінний досвід спілкування з дітьми, а й шанованими родинами, котрі оточили їх батьківським піклуванням і турботою. А втім, надамо їй слово.
— Розповім лише про одне зі знайомств із малечею та прийомними батьками, — заполонила увагу журналіста ВГО «ЖУРНАЛІСТИ ПРОТИ КОРУПЦІЇ» пані Ірина. — Наше знайомство відбулося у формі цікавої гри. Точніше, слід було охарактеризувати, з якими явищами природи ти себе оцінюєш та пояснити чому. Під час знайомства прийомні тато і мама довідалися багато цікавого про своїх підопічних діточок, яким успішно заміняють рідних.
Бажаний гість дитячого будинку сімейного типу капітан поліції Ірина Возна не забула нагадати їм і про попередження такого явища, як булінг, популярно розповісти діткам про їхні права та обов’язки. Разом обговорили й правила поведінки під час літніх канікул. Діти із задоволенням ішли на контакт із гостею-офіцером поліції. Під завісу візиту-знайомства дітки залюбки смакували смачними солодощами.
З етичних міркувань, прізвища та імена прийомних батьків дитячого будинку сімейного типу не названо. Так побажала шанована подружня пара, котра тепло своїх милосердних сердець і ніжність щедро віддає знедоленим діточкам.
У наш непростий час їхніх піклувальників та визнаної волонтерки, капітана української поліції Ірини Возної життя можна порівняти з подвигом заради майбутніх поколінь! Дітки, виховані в будинках сімейного типу, без сумніву, в майбутньому гідно продовжать розбудову незалежної Української держави!
…Волонтерка з капітанськими зірочками Ірина Возна не лише піклується про молодше покоління та їхніх близьких, а й сама старанно підвищує професійний рівень у магістратурі Херсонського державного університету. Вона стане психологом високої кваліфікації. А раніше успішно закінчила Харківський національний університет внутрішніх справ МВС України.
— Найавторитетнішими і найдорожчими моїми вчителями стали й залишаються мої батьки Наталя Миколаївна та Віталій Володимирович, бабусі Валентина й Анна, дідусь Володимир, вірні друзі, досвідчені колеги-правоохоронці! — сказала на прощання Ірина Віталіївна. – Служба в українській поліції для мене має глибокий смисл, і дуже важлива в житті!
Микола ГУРЕПКО, журналіст ВГО «ЖУРНАЛІСТИ ПРОТИ КОРУПЦІЇ» (м.Київ), член НСЖУ, НСПУ і НСНЖУ.
Фото приватного підприємця, підполковника медичної служби запасу Володимира ДЗЮБИ, з архіву благодійної організації «Борімося за життя», з ВІКІПЕДІЇ.
смт Нововоронцовка Херсонської області.
