Микола ГУРЕПКО, журналіст ІА об’єднання журналістів ВГО «ЖУРНАЛІСТИ ПРОТИ КОРУПЦІЇ» (м.Київ) член НСЖУ, НСПУ, НСНЖУ.
Фото зі сімейного архіву героя публікації.
ЖИТТЄВИЙ ШЛЯХ досвідченого водія автомобіля Леоніда Івановича Гончара та його шанованої родини з містечка Нововоронцовка на Херсонщині насичений наснагою в праці та пам’ятними подіями. І стали надбанням десятиліть. А також мають місце в житті десятків мільйонів доброчесних громадян нашої держави. У професіоналізмі, доброзичливості, чесності та відповідальності за доручену справу переконалися всі, хто тільки звертався до пана Леоніда. Умілий водій іде назустріч навіть малознайомим людям у різних життєвих ситуаціях.
Своїм стареньким сталевим «конем» Леонід Гончар виручає не лише нововоронцовців, а й їхніх родичів та друзів, котрі прибувають з далеких країв погостювати на малій батьківщині. Не обділяє увагою студентську та учнівську молодь, ветеранів праці. Адже не всі володіють власним транспортом.
Навіть тоді, коли має місце непоправне лихо, у відомого в містечку водія завжди напоготові корисна порада, співчуття. І,звичайно ж, коли доцільно – підбадьорить доречним жартом або невигаданою історією з власного та близьких життя. Повірте, здоровий гумор від пана Леоніда зворушує серця навіть байдужих до всього!
І хоч ветерану-автотранспортнику виповнилося 78 років (!), по-молодецьки енергійний, нечастий відвідувач лікарні, підтримує в задовільному технічному стані автомобіль, невтомний як на власній садибі, так, і поза нею. Як і десятиріччя тому, він над усе на світі шанує та береже родинні традиції та звичаї. І вірить у нову Україну!
Леонід Іванович та його дружина Валентина Михайлівна вивели в гідні люди сина Станіслава. Не поривали впродовж багатьох років, а навпаки, намагалися зміцнити тісні зв’язки зі своїми родичами та друзями. Леонід закінчив Миролюбівську сільську школу, строкову військову службу проходив у Південній групі військ колишнього Союзу в Угорщині. Має 44 роки трудового стажу. З них три десятиріччя сумлінно працював в одному трудовому колективі:водієм місцевої «Райсільгосптехніки». А його не по літах красива, працьовита та хазяйновита половинка Валентина здобула два (!) дипломи, добре навчаючись у технікумах: Херсонському кооперативному та Нововоронцовському сільськогосподарському бухгалтерського обліку. Її трудовий стаж 39 років. Про цю чудову жінку й сьогодні колишні колеги по роботі та місцеві старожили відгукуються, як про сумлінну трудівницю консервного цеху ВАТ «Нововоронцовська харчосмакова фабрика». Вона також бездоганно справлялася з посадовими обов’язками інженера з праці та зарплати «Міжколгоспбуду». На жаль, цих підприємств вже нема багато років.
…ГАДАЮ, ДОЦІЛЬНО ЗУПИНИТИСЯ НА БОЛЮЧІЙ БАГАТЬОХ СТЕПОВИКІВ ПРОБЛЕМІ. ВАТ «Харчосмакова фабрика» не вчора за багатотисячні борги (!) стала банкрутом. Те, що коштувало немалі гроші, особливо металеве обладнання, нові власники оперативно вивезли на очах колишніх керівників району та працівників підприємства, жителів містечка. Решту майна консервного цеху вихром розікрали кому заманеться. І дотепер любителі поживитися цуплять те, що там залишилося. А багато років на підприємстві у літній сезон на переробці дарів городу та саду працювали за непогану платню десятки та десятки з місцевих та сіл. І взимку багатьом була робота. Якісна продукція харчосмакової фабрики високо цінувалася не лише на Херсонщині, а й в багатьох (!) регіонах України. Не вигадки, а правда! На жаль, нововоронцовці одним махом позбулися роботи.
Й… історичною пам’яткою вітчизняного зодчества не лише місцевого значення – з червоної цегли помпезний млин заволодів один із господарників. Проте, вже багато років млин руйнується на очах, а капітально відремонтований колишніми власниками олійний цех також давно під замком.
Мешканці, котрі одержують соняшникове насіння за оренду земельних паїв та з інших джерел, їздять із з повними лантухами збіжжя та соняшника в село Оскокорівка Нововоронцовської ТГ і в…сусідню Дніпропетровську область. Витрачаючи кошти на пальне та дорогоцінний час! І, напевно, переплачують? Аби переробити насіння на запашну олію. Хто продав і хто на законних підставах купив майновий комплекс — млин та олійницю — загальновідомо, та що з того? Правда, майно та благоустроєна контора добре охороняються. І невідомо, коли підприємство відчинить двері перед здавачами та покупцями сільськогосподарської продукції. Коли ж на млині петлюватимуть борошно та коли на прилавках магазинів та на ринку з’являться в продажу більше продукції власного виробництва?! А не тільки привізні борошно та олія! Запитання з багатьма невідомими!…Можливо, власник капітально відремонтує млин та олійницю… або продасть в інші руки?! Ніхто не відає…
…ШАНОВАНА в степовому містечку подружня пара Гончарів живе в шлюбі вже 53 роки! Всього вистачало їй на звивистому життєвому шляху, як у кожної сім’ї та оремої людини, та завжди перемагали злагода і любов! Не кожен може похвалитися такою щирою відданістю перед односельцями і суспільством. Ні для кого не секрет, не один рік тому Леонід Іванович заявив про себе, як і заядлий вболівальник місцевих та всеукраїнських футбольних команд. Він напам’ять назве, яка з місцевих, всеукраїнського та навіть міжнародного рівня команд здобула перемогу, а хто «з тріском» програв матч. І він роками зберігає вірність одній з обраних команд!.
— Намагаюся не пропустити жодного матчу не лише в Нововоронцовці, а й у селах місцевої та сусідньої Новоолександрівської територіальних громад, — поділився з журналістом автомобіліст-ветеран. – Раджу займатися спортом, а якщо ліньки або не вистачає часу, ходіть пішки та відвідуйте футбольні матчі! Заряджають новою життєдайною енергією до фізичної та розумової праці, інших корисних справ!
ДОСТАТНЬО ЄМКО висловив думку про футбол авторитетний у Нововоронцовці та далеко за її межами екс-директор із 32-річним стажем Нововоронцовської дитячо-юнацької спортивної школи місцевої територіальної громади, а нині тренер-викладач цієї школи Олександр Володимирович Бровко.
— Свого часу знаменитий на весь світ Валерій Лобановський сказав: «Треба любити не себе у футболі, а його величність футбол!». Додам від себе: футболістами можуть народжуватися,та не всі ними стають. І вболівальники бувають різні: одні щиро підтримують ту чи іншу команду, а інші приходять, аби порушити громадський порядок на стадіоні та викинути під ноги пляшку-другу з-під пива та міцніших напоїв, недопалки, інше сміття. Зустрічаються і такі, що мають на меті зіпсувати настрій справжнім вболівальникам. Та все ж футбольний матч це не лише гра в м’яча, а значно більше! Не забуті нововоронцовські футбольні команди «Нива», «Ентузіаст», «Славута», осокорівська «Колос» та інші. Футбол — це гра мільйонів і мільйонів! Поділюся також про героя вашої розповіді Леоніда Івановича Гончара. Він людина енергійна та завзята в праці, людина, котра готова відгукнутися на проблеми інших. Себто безвідмовний! І вболівальник футбольної команди!
Читачів, можливо, зацікавить хто ж на світлині минулих десятиріч?! Це … молодший літами герой розповіді Леонід Іванович Гончар зі своїм племінником Толиком. Хлопець ще в школі мріяв про професію військового морського офіцера, ним він і став. Сьогодні племінник Гончарів на заслуженому відпочинку, капітан третього рангу запасу.
…Життя випробовує нас щомиті. Свій іспит перед ним ще багато років тому бездоганно склав Леонід Гончар, гідний поваги людей син херсонського степу. І його дружина Валентина, як невтомна в праці, любляча матуся і бабуся, заслужила повагу та авторитет багатьох своїх земляків.
Саме з таких родин, як Гончарі, можна брати приклад молодим сім’ям, котрі стали на весільний рушник. І, звичайно ж, мріють про щасливе та заможне життя в незалежній Українській державі.
