Хай світло від свічки у небо летить,
Хоча б одну душу зігріє в цю мить.
Щоб душа ця загублена спокій знайшла
І у вічність до Бога вона відійшла.
26 листопада 2021р. учнівський та педагогічний колектив Нововоскресенського ЗПЗСО зібралися на виховний захід, щоб пригадати сумну та трагічну сторінку в нашій історії – Голодомор 1932-1933 років. Минуле століття пронеслося над Україною трьома голодоморами: 1921-1922, 1932-1933, 1946-947 років. Такої страшної трагедії, яку пережив український народ у 30-х роках, не зазнав, мабуть, жоден народ в історії людства. Тож перегорнімо сторінки історії, здійснимо подорож у минуле.
Без болю не згадати страшні муки і переживання українського народу в 1932-1933 роках. Щедовго-довго з покоління в покоління будуть передавати батьки синам і дочкам, а ті своїм дітям спогади про тих, які залишили життя земне у пекельних муках. Голодомор — соціально-господарське явище, що виявляється в позбавленні населення мінімуму необхідних продуктів харчування і призводить до зміни демографічної і соціальної структури населення регіонів, а іноді і країн. Таке визначення подає нам словник. Події голодомору 1932-1933 рр. офіційно визнано геноцидом українського народу.Що ж таке геноцид? Це дії, спрямовані на часткове чи цілковите знищення якої-небудь національної, етнічної чи релігійної групи населення. У світі не зафіксовано голоду, подібного тому, що випав на долю українського народу, котрий населяв одну з найродючіших земель. У давнину голод застосовували на війні, при облозі ворожих міст. Але щоб голодом винищувати своє населення – такого не бувало.
Основною особливістю голоду 1932 – 1933 р. р. було те, що трагедія стала результатом не стільки природних причин, скільки політики влади. Хоча у 1932 р. в Україні й була посуха, її вплив не був настільки великим, щоб привести до голоду. Під кінець 1932 року та на початку 1933 року селянство вже не мало ніяких харчів, а спеціальні загони забирали не лише останнє зерно, але і печений хліб, крупу, квасолю, картоплю, горох, насіння для сівби овочів, навіть насіння квітів. У селах люди поїли всіх котів, собак, ловили диких птахів, пацюків, пробували їсти порожні качани від кукурудзи, переварений гнилий бур’ян, клей з дерев, але це не рятувало. Люди додавали в їжу тирсу, почали пухнути і вмирали з голоду.
У результаті Голодомору 1932-1933 років, за різними оцінками, загинули від 3 до 7 млн осіб: щохвилини Україна втрачала 17 своїх дітей, щогодини — близько тисячі, щотижня — близько 25 тисяч. Також за даними слідства було визначено, що втрати українців у частині ненароджених становлять 6 мільйонів 122 тисячі осіб.
У Нововоскресенському ЗПЗСО традиційно кожного року проходить година пам’яті. Пам’яті тих, хто загинув під час Голодомору 1932-1933 років. І цей рік не виняток. Для учнів 5-11 класів було організовано виховний захід «Горить свіча… А, може, то Душа?» Учні переглягули документальні відеоролики. Декламували вірші. Учні 11 класу, провівши пошукову роботу, підготували та озвучили спогади очевидців про ті страшні роки. Активними виявилися учні 6 класу. Вони утворити «журавлиний ключ» пам’яті зі свічками та віддали шану загиблим. Спогади та віршовані рядки про Голодомор викликали сльози, а ще сум, біль, співчуття. Це свідчить про те, що підростаюче покоління усвідомлює весь страх тих подій. Ведучі заходу, учениці 9 класу Чайковська Яна та Чулкова Каріна, закликала всіх зберегти пам’ять про трагічні сторінки історії нашої держави для майбутніх поколінь та запалити свічку пам’яті 27 листопада о 16:00. Наші вихованці дуже відповідальні. Вони активно приєдналися до Всеукраїнської акції «Запали свічку», про що свідчить безліч фото.
Сьогодні квітка незабудка використовується, як символ пам’яті жертв Голодомору 1932 – 1933 років. Це маленька дрібненька тендітна квітка з синьо-голубими пелюстками та жовтою серединкою. Це кольори вільної та незалежної України. Назва символу походить відвиразу «не забудь». У нашому випадку вона нагадує нам – не забувати жертв, які загинули на території України штучно створеною голодною смертю. Знак квітки незабудки, як символа пам’яті жертв Голодомору, розробленийу 1986 році учителями школи Святої Софії в Канаді. Це були часи, коли влада Радянського Союзу активно заперечувала мільйони жертв, замучених штучно створеним голодом. А у діаспорі, особливо в Канаді та США, пам’ять про Голодомор зберігалася, а інформація про ті жахливі події поширювалася. Тендітна блакитно-жовта квітка кличе нас: Не забудь! Не забудь жертв страшного Голодомору 1932 – 1933 років в Україні. Саме з цією метою у нашій школі було створено панно пам’яті, на якому розміщувалося дві карти України. Одна –чорна(символізувала сум, відчай, страх). Інша – кольорова(символ світлого майбутнього). Кожен клас отримав по дві квітки незабудки. Завдання полягало в наступному: потрібно було на одній квітці написати слова асоціації, пов’язані з Голодомором і прикріпити її на чорну карту. А на іншій побажання, що потрібно робити, щоб не допустити повторення тих жахливих подій. Тобто, що нам потрібно для того, щоб побудувати світле чисте майбутнє. Учні активно висловлювали свої думки, побажання. І панно пам’яті дуже швидко заповнилося незабудками. Кожен клас, прикріпляючи квітку , промовляв слова “Не забуду!».
Під час заходу школярі вшанували пам’ять померлих від голоду хвилиною мовчання.
Озиратися в минуле треба кожному. Треба його осмислити, зрозуміти, бо історія повторюється. Запорукою того, щоб більше ніколи не повторювалися жахи тих далеких днів, має стати наша пам’ять. І коли люди не зроблять сьогодні висновків, то вони будуть ходити по колу. Доля нашої Батьківщини у наших руках. Аби трагедії народу ніколи не повторилися необхідно, щоб руки були міцними, надійними, голови – світлими, а серця – благородними. Бажаємо Вам здоров’я. Нехай на столі завжди буде святиня святих – хліб!
Педагог-організатор, вчитель історії Нововоскресенського ЗПЗСО Мунтянова Тетяна
