Автор: Валентина САЛАНСЬКА – член президії районної ради ветеранів
Минуло сорок днів, як перестало битися серце чуйної, доброзичливої і добропорядної людини великої душі – наставника ветеранської спільноти нашого колишнього району Романа Онуфрійовича Клочанюка. Ще на початку жовтня цього року, в районній газеті «Вісті» вийшла його стаття «Сказати добрі слова» із рядками вдячності ветеранам з нагоди Міжнародного дня людей похилого віку, а через декілька тижнів надійшла трагічна звістка…
Мені пощастило працювати з Романом Онуфрійовичем протягом багатьох років як на ветеранській, так і волонтерській нивах. За що б не брався наш керманич — всі справи доводив до завершення і завжди до ладу. А їх у нього вистачало, адже вмів згуртувати людей для корисних справ. Пізнавальні поїздки по рідній Херсонщині, зустрічі з волонтерськими організаціями Високопілля та Великої Олександрівки, численні «вогники» та спілкування з цікавими людьми надовго залишалися у пам’яті вдячних ветеранів.
Беззаперечний авторитет Романа Онуфрійовича, поєднаний із стриманою упевненістю, міг подолати всі перешкоди і забезпечити надійний розвиток районного ветеранського руху, турботу про ветеранів і їх родини. Дуже принциповий і безкомпромісний, він якщо і робив зауваження, то дуже коректно, не ображаючи гідності людини.
Пригадую, як ми разом трудилися над створенням книги «Я напишу вам про війну», ідею написання якої я виношувала тривалий час. Це була дуже нелегка, кропітка праця, адже сутужно було як з коштами на видання, так і з підбіркою матеріалів, бо багатьох ветеранів уже не було в живих. Та коли вже була втрачена віра в те, що збірка буде надрукована, Роман Онуфрійович ціною величезних зусиль зробив усе, аби книга побачила світ.
А ще в пам’яті односельчан назавжди залишаться його неповторні і зворушливі виступи на мітингах та заходах. Ораторським мистецтвом Роман Онуфрійович володів бездоганно — його слова, без лишнього пафосу і повчань, були сповнені турботою і вдячністю, щирою увагою до подій і людей, яких вони стосувалися, і, без сумніву, не залишали нікого байдужим.
Пам’ятаю Романа Онуфрійовича на сцені районного Будинку культури. Маючи гарний голос, він брав активну участь у художній самодіяльності — співав, дотепно розказував гуморески. В душі ж залишався ліриком і романтиком, який все життя (а це понад півстоліття) прожив з єдиною коханою жінкою — Валентиною Дмитрівною. Сім’я Клочанюків для багатьох стала взірцем дружної родини, в якій панували любов, турбота, вірність, взаємоповага і опора. Якби ж тільки не тяжка хвороба, яка з невблаганною жорстокістю забрала життя їх чоловіка, батька, дідуся.
До останніх днів стійко і мужньо боровся Роман Онуфрійович з недугою. Він залишив добрий слід на цій землі, тож будемо сподіватися, що милостивий Господь прийме в свою райську обитель ще одну праведну душу. Царство небесне і вічний йому спокій!
