Спілкувалася Ірина КОШАРСЬКА, редакторка газети «Вісті», член Національної спілки журналістів України
Проблема з водопостачанням у Нововоронцовці існувала завжди, проте руйнування військами рф Каховської ГЕС 6 червня зробило її критичною. Керівництво територіальної громади та комунальні служби активно працюють над вирішенням цього надзвичайно важливого питання, заручившись підтримкою благодійних та громадських організацій.
Про нинішній стан справ та про те, що робиться, аби у кранах помешкань нововоронцовців була вода, журналістка газети «Вісті» попросила розповісти директора КП «Комунсервіс» Сергія ПИЛИПЕНКА.
ЖУРНАЛІСТ: – Пане Сергію, таки доведеться почати розмову з того, про що вже говорили, але що турбує жителів селища найбільше: чому у когось вода у кранах є, а у когось її немає?
Сергій ПИЛИПЕНКО: – Рельєф Нововоронцовки має перепад у 50 метрів, відповідно вода біжить за меншим спротивом. Тим більше, що засувки, якими мали регулювати потік, майже не функціональні. Ймовірно, у всьому селищі знайдеться лише п’ять таких засувок, що дійсно функціонують. Наприклад, до мікрорайону «Мазурівка» веде окрема труба з очисних споруд, тоді там може бути вода, коли у селищі її немає.
Водопровідна система містечка будувалася понад півстоліття (!) тому, причому досить хаотично. За майже всі роки прибавлялася не одна окрема гілка, про які ми навіть не знаємо. Так, у нас є план-схема, але в більшості випадків вона не відповідає дійсності. Запитати ж про неї нам ні в кого, тому що ті, хто будував водопровідну систему, зараз, на жаль, уже не з нами.
Нині у нас немає чіткого розуміння, як система труб пролягає по всьому селищу, бо з того часу додали ще купу розгалужень, в тому числі й нелегальних. Подекуди комунальники перекривали в одному мікрорайоні воду, щоб забезпечити нею інші, проте ми не можемо бути впевнені, що у потрібний час засувка спрацює, і люди матимуть воду. Через це й трапляється неприємна ситуація, коли у когось вода є постійно, а у когось навіть не стікає.
Повернуся до теми різких перепадів рельєфу. Мікрорайон «Посьолок» – найвища точка селища, тож для того, щоб там вода була регулярно, система має бути заповнена на всі 100%. Або, як мінімум, ми маємо зробити окремі, не поєднані між собою труби, де кожна труба забезпечуватиме окремий мікрорайон.
ЖУРНАЛІСТ: – Гадаю, одним зі шляхів вирішення проблеми водопостачання в нашому містечку є буріння свердловин. За проєктом у Нововоронцовці їх має бути сім. Який нині їх теперішній статус?
Сергій ПИЛИПЕНКО: – Сьогодні дві свердловини вже забезпечують водою мікрорайони селища. Обладнання інших п’яти з семи поки що призупинено. На жаль, є певні нюанси з підрядником, котрий виконує ці роботи. Навіть на ті свердловини, які ми вже ввели в експлуатацію, підрядник доставив лише бетонні кільця. У нас, звичайно ж, запчастин не було, бо проєкти не наші. Але ми не сиділи склавши руки, а діставали необхідне самі. Зокрема, у наших партнерів і благодійників. Один із них директор ТОВ «Водавсєгда» Макс Холодняков. Він знає нашу проблему із водопостачанням, оскільки є проєктантом нового водогону у Нововоронцовці, відтак прийняв рішення дуже вчасно прийти на допомогу — надав обладнання для підключення однієї свердловини. Це і пристрій для пуску, і глибинний насос, зворотний клапан, силові дроти та троси.
ЖУРНАЛІСТ: – Який результат під’єднання нових свердловин у задоволенні невідкладних потреб у воді мешканців Нововоронцовки?
Сергій ПИЛИПЕНКО: – Коли 6 червня 2023-го окупанти підірвали гідроелектростанцію, перед нами гостро постало завдання: оперативно вирішити проблеми з водопостачанням. У Нововоронцовці на той момент уже були дві свердловини, які постачали близько 450 кубометрів води. Нещодавно ми вже під’єднали і пару нових свердловин, які разом з іншими двома дають об’єм води близько 1000 метрів кубічних. Гадаю, що на зимовий період ми покриємо цю потребу, адже навіть влітку ми закачували в систему менший об’єм.
А взагалі, вважаю буріння маленьких свердловин найкращим шляхом вирішення критичної ситуації. Під’єднання до мережі таких свердловин дає можливість не здійснювати подвійну перекачку, а подавати воду безпосередньо до системи. Так, вони дають меншу кількість води, але й витрати, в тому числі електроенергії, значно менші. Я не розумію, чому наші попередники ще раніше не пішли таким шляхом, адже це дійсно оптимальний вихід!
ЖУРНАЛІСТ: – А чи є альтернативні джерела води, доступні мешканцям селища на випадок відсутності водопостачання у крані, якщо вони потребують як технічної, так і питної води?
Сергій ПИЛИПЕНКО: – Свого часу на очисних спорудах води залишилося близько 600 кубів, тож нововоронцовці приїжджали своїм транспортом, та з часом резерв поступово вичерпав себе. Зараз можна замовити підвіз води водовозом зі свердловини. Для цього потрібно звернутися до комунального підприємства. Також питну очищену воду можна набрати поблизу садиби краєзнавчого музею, а технічну — з облаштованих по селищу криниць.
Упевнений: спільними силами обладнаємо й інші п’ять свердловин, і з часом зможемо повністю забезпечити селище водою. Ні, я не говорю про цілодобову подачу, як би нам усім цього не хотілося, а про можливість набирати воду для своїх найважливіших потреб хоч б у визначені дні.
